Нова поетична збірка «Мить життя» Лариси Ткач зворушила. Особливо третій розділ любовної лірики. Там що не вірш – то одкровення зрілого кохання…
Але спочатку про книгу. Тематично, як сказано в передмові, вона «є продовженням попередніх книжок. Її поезіям притаманні гостре відчуття швидкоплинності часу, образне бачення світу, пошук добра і справедливості. Слово поетеси правдиве, щире, пронизане тонким ліризмом і любов’ю до природи, до матері. У багатьох віршах авторка торкається тривожного сьогодення, болючих подій на Сході України, жіночої долі, багатства її душі».
Три тематичні розділи, як три шляхи ліричних роздумів. Спочатку «Міць рідної землі» — громадянська лірика :
«Брат брата не цураймося,
По іншому ніяк.
Здолаєм під час бою
Ми ворога в Кремлі,
Тримає нас собою
Міць рідної землі».
Розділ «Голос серця» — це як розмова з матір’ю, яку, кожен із нас не припиняє доки ми існуємо. Адже завжди виявляється, що щось не сказано і не вистачає поруч найріднішої душі.
«Дружила з піснею і жартом
І хоч не солодко було,
Казала – плакати не варто,
Бо людям гірше ще було».
І нарешті нехитро названий розділ «Догорають літа, догорають...» дарує можливість почути одкровення зрілої любовної лірики:
«А ти до мене вітром прилітай,
А ти в дорозі довго не барися,
А ти теплом, як сонце, огортай,
А ти до мене лебедем вернися».
Або:
«Тебе неспокій манить світом,
І ти, мов вершник, на коні,
Ще доганяєш своє літо,
Ще доганяєш теплі дні».
Чи:
«Твоя душа все б визбирала зло
І спопелила б, і сльозою змила
Усе потоком у одне русло,
І щастям кожну б душу наділила».
Почитати нову поетичну збірку Лариси Ткач можна за посиланням: «Мить життя»
Захоплювався «любовною» поезією Владислав Савенок